Четвер, 18 Серпня, 2022

План повітряної тривоги та оборони Луцька напередодні Другої світової війни

Друга Річ Посполита у міжвоєнний час опинилася затиснутою між двома загарбницькими тоталітарними державами – гітлерівською Німеччиною та сталінським СРСР. Початок нової війни був фактично питанням часу, тому польська влада Луцька готувала план протиповітряної оборони та захисту міста, пише yes-lutsk.com.ua.

Початок війни 

Наймасштабніші бойові дії у світові історії розпочалася 1 вересня 1939 року о 4:45 ранку. Тоді війська Третього Рейху без оголошення війни починає збройний напад на Річ Посполиту. Починається великий відтік людей у східному напрямку, а Вермахт проводить перші масові розстріли як польських військовополонених, так і цивільних.

Перші дні німецькі війська стрімко пересуваються територією Польщі. Луцьк та загалом Волинь у перший період був осторонь від бойових дій. Найближче формувалася польська армія, відбувалося перегрупування сил, створена армія “Люблін” (командувач був генерал Тадеуш Піскор).

У Варшаві почали діяти загони робітничої оборони польської столиці. Створено також Столичний комітет суспільної самодопомоги. Фонд оборони країни починає евакуацію зі столиці. У цей час схід Речі Посполитої активно бомбардує німецька авіація. Бомби почали сипатися й на Луцьк. 

План протиповітряної оборони 

Національна оборона у збройних силах ІІ Речі Посполитої все ще залишається поза увагою військових істориків. На це є декілька причин. По-перше, вояки окремих формувань ніколи не становили ядра польської армії і не були головними дійовими особами жодної битви. Непростою є і історія формування територіальних військ. Однак варто звернути увагу на саму ідею та концепцію використання цих гілок оборони, оскільки певні з них не виконали своєї функції під час атаки ворогів.

Аналізуючи організаційний процес, можна негативно оцінити неузгодженість Міністерства військових справ. У сфері формування конкретних підрозділів виявилась хибною концепція їхнього використання. П’ять різних типів батальйонів були непотрібними. Міністерство також не переозброювало “своє дітище”, відправляючи бійців на війну із застарілою технікою, обмежуючи їхні можливості на полі бою.

Початки створення підрозділів цього типу в Польщі можна знайти на рубежі 1920-х і 1930-х років через посилення військової загрози з боку Третього Рейху та слабкість польської економіки. Це призвело до необхідності шукати дешевий шлях підвищення обороноздатності країни.

Влада Луцька напередодні війни розробила план протиповітряної оборони. У документі на 22 сторінках детально викладені дії на відповідні ситуації. У ньому немає дат, зображень та схем. Відсутня й пояснювальна та супровідна література. Він тільки підписаний HJ. Можливо, це абревіатура відповідного імені, що означає Henryk Józewski. 

Документація свідчить, що місто поділили на чотири зони. Окреме значення було у залізниці та казарми 24 піхотного полку. Керував захистом проти бомбардування авіацією комендант і двоє його заступники. У протигазовому схроні на вулиці Ягеллонській, 22, розташовувався штаб. У ньому був перелік керівників різних служб на випадок тривоги. План дій протиповітряної оборони передбачав, які конкретно функції має виконувати у разі такої потреби шеф кожної зі служб штабу коменданта.

За потреби саме коменданти повинні організувати реалізацію заходів. Оборона головного волинського міста спиралася на людські та інші ресурси. На боки будинків ділили кожну дільницю. У них була приблизна кількість мешканців – 350 осіб. Загалом у документації фіксувалися 82 блоки.

Відповідальним за ввімкнення сигналу тривоги був головний комендант. На Владичій вежі замку Любарта розмістили відповідну пневматичну сирену. Вона видавала тривалий неперервний сигнал, розрахований на 2 хвилини.

На відголос цього звуку свій у відповідь сигнал подавали сирени на електростанції товариства Wolt, броварні Земана і Шнайдерів, паровий млин на залізничній станції та млин на Гнідаві. Далі спеціальна служба підхоплювала сигнал. Вона починала бити в гонг протягом 2 хвилин.

Захист цивільних об’єктів та евакуація 

План оборони Луцька передбачав навіть й те, яким чином повинні гасити світло у будівлях. Загалом були запроваджені два ступені ступені попередження – просто тривога і власне алярм, коли задіювався весь механізм Плану оборони.

Товариство Wolt під час тривоги відповідало за вуличне освітлення. У разі тривоги чотири гасили освітлення наполовину. Як наслідок, відбувалося припинення подачі електроенергії абонентам.      

У Плані не вказувалося, які об’єкти отримували повністю освітленні, але вони були. Цілком ймовірно, що це лікарні, адмінбудівлі та поліцейські відділки. У випадку алярму все світло в місті виключалося повністю. Заклади з автономним освітленням повинні отримували інструкції робити теж саме. Автівки, які в’їжджали в місто, забов’язувалися гасити світло.

Евакуація найбільших харчових складів до млинів в Заборолі та на Гнідаві передбачалася. Бодай 1 харчовий склад у документації рекомендувалося створити. За визначеним планом вказано проводити забій тварин і розпродаж м’яса в спецпунктах.

Евакуація людей або адміністрація міста не передбачалася. Це могло відбутися хіба за потужного авіабомбардування об’єктів або пожежі. Державні інституції та установи планувалося у такому разі переносити у більш безпечну локацію. 

17 вересня 1939 року та напад радянських загарбників 

Метою Червоної Армії був блискавичний удар, спрямований на розгром польської армії та захоплення районів на схід від річок: Піза, Нарев, Вісла та Сян. Загалом на 17 вересня радянська армія налічувала близько 467 тисяч солдатів і близько 5,5 тисяч бойових броньованих машин. І з кожним днем сили СРСР, мобілізовані для боротьби з Польщею, зростали. Уся польська армія того дня налічувала ще близько 650 тисяч солдатів, але більшість із них тоді воювала з німцями (ймовірно, близько 450 тисяч). Решта були в резервних центрах або госпіталях, і більшості з них не вистачало зброї та загального спорядження. Першим рішенням головнокомандувача маршала Ридз-Шмігли був наказ чинити опір загарбникам, але з часом через несприятливі повідомлення з фронту було вирішено відійти в бік Румунії та Угорщини. Боротьбу передбачалося вести лише в разі нападу радянської сторони або спроби роззброїти польські частини.

Червона Армія вдарила з двох сторін, створивши Білоруський і Український фронти. Якщо радянські війська, які брали участь у боях на Білоруському фронті, з самого початку не маскували своїх дій, тобто проти Польщі, то з Українського фронту до польської влади доходили повідомлення про те, що вони ухилялися від боїв з польськими військами і поводилися майже по-дружньому – “Танкісти їхали біля відкритих люків, посміхалися, а офіцери не раз заявляли, що йдуть на німців”. Суперечливі сигнали з фронтів погіршували становище польського командування.

Згодом Луцьк опинився під радянською окупацією. На початку другого тижня вересня 1939 року Луцьк бомбардувався німецькою авіацією. Чи спрацював План оборони, і як саме, на початку вересня або ж у середині місяця під час наступу радянських загарбників, інформації немає. Документ зберігається в Державному архіві Волинської області.

.