Четвер, 18 Серпня, 2022

Винятковий президент Луцька: діяльність Болеслава Зєліньського

Історія Луцька у міжвоєнний час цікава та різноманітна. Одна з головних постатей, яку пам’ятають лучани того періоду – Болеслав Зєліньський, президент міста, пише yes-lutsk.com.ua.

Він здобув освіту юриста, але справжнім його захопленням виявилася література. Сучасники характеризували його як талановитого журналіста, письменника і публіциста. 

Навчання та початок роботи 

Народився Болеслав Зєліньський у 1877 році в селі Щавне. Це локація поблизу міста Сянок. Батьки – Владислав та Софія Зєліньські.

Навчався він на факультеті права у Львівському університеті. Згодом Болеслав переїхав до США, де розпочав роботу редактором найстарішої польськомовної щоденної газети в США. Співпрацював із ЗМІ міст Чикаго та Детройт.

Зєліньський у напрямку політично діяльності гучно заявив про себе, коли став очільником міста Торунь. З 4 грудня 1923 року він почав виконувати обов’язки президента (мера) Луцька. На цій посаді Болеслав вже був третім. Працював до липня 1926.

На посаді очільника

У першій половині 1924 року відбулися перші затвердженні рішення Болеслава Зєліньського на посаді. Перша єврейська початкова школа з польською мовою навчання також згодом запрацювала, не зважаючи на певні перешкоди у реалізації цього питання. Будівництво відбулося успішно.

Розпочалося спорудження мосту над Глушцем. Залізобетонна конструкція отримувала – Василіянський. Міст прикрасили у березні 1926 року бюстами Словацького, Крашевського, Чацького та Сенкевича.

Скульптор Аполінарій Гловінський розробляв ці бюсти. Їхня вартість покрила дохідність від продажу публікацій міського статистичного управління. Другий постійний міст також запустили в дію. Він дозволив створити ще одну артерію зв’язку, паралельну вулиці Ягеллонської. У наступні роки представник магістрату почали ретельніше опікуватися тротуарами. На багатьох вулицях була закладена відповідна поверхня. Їх прикрасили, посадивши понад тисячу дерев.

У 1925 році у місті відзначали коронацію першого польського короля. З цієї нагоди проспектом Болеслава Хороброго назвали одну з вулиць міста. Критики почали робити заяви щодо невдалих дій президента. Вони заявляли, що жодного дерева на алеї не виросте. Чиновники відреагували та ухвалили рішення вулицю висадити на локації 140 канадських тополь. Усі рослини красиво навесні зеленіли.

Інцидент почали обговорювати містяни. Серед народу ширилося пророцтво про те, що новому президенту доля допомагає боротися з труднощами та проблемами. Люди казали – щастя сприяє президенту. Відтоді він отримав підтримку у всіх видах діяльності. Міська рада на чолі з Болеславом Зєліньським працювала ефективно у напрямку архітектури. Чиновник опікувалися улюбленими місцями прогулянок лучан та видатними пам’ятками. Найбільш пошкоджену вежу замку Любарта у 1924 році відновили. Міський сад також був прикрашений у 1925 році відповідними насадженнями.

У 1925 році у розмові з журналістами видання Tygodnik Illustrowany він повідомив про плани викупити з приватних рук електростанцію і розбудувати її. Також планував презент спорудити каналізацію та водогін, провести меліоративні роботи річки Стир, ліквідувати болота поблизу міста та осушити відповідні ділянки. На його думку, варто було побудувати ратушу, але це так й не вдалося реалізувати.

Зєліньський активно сприяв розвитку театрів у місті. Він був ініціатором створення міського театру. Виконував функції директора установи.

Його річна зарплатня становила близько 5 тисяч злотих. Для порівняння з луцького бюджету фінансувалось утримання луцької поліції в рік – 34 тисячі злотих, а пожежників – 13 тисяч злотих.

Болеслав Зєліньський на посаді керівника виконував функції директора міського театру. Луцьк він активно намагався популяризувати. Особисто фінансував друк альбомів зі світлинами міста, які розповсюджувались серед туристів тогочасної Речі Посполитій. 

Творчість 

У 1926 році він видав дві книги “Луцьк у світлі цифр і фактів” та альбом “Луцьк у малюнках”. Після травневого перевороту його усунули з посади. Станіслав Чакровський став наступником на посаді. Болеслав Зєліньський виїхав із міста й оселився у Львові. 

З 1928 року він працює у виданні Kurjer Lwowski. Раніше був редактором або співредактором Przegląd у Львові (1898–1899), Union Journal у Чикаго (1904), Record у Детройті (1919–1920).

Після Другої світової війни він разом із дружиною та доньками переїхав до Зомбковіце-Шльонського, де працював учителем середньої школи, а в 1946 році недовго був літературним керівником і директором місцевого театру. З 1947 року керував публічною бібліотекою в цьому місті.

У 30-х роках колишній президент Луцька написав немало книг. Серед них відомі такі – “Між коханням і злочином” (1931), “Кіготь орла” (1932), “Водяна Лілія” (1933), “Останній вігвам” (1939).

Книга “Луцьк у світлі цифр і фактів” 

Рідкісна книга “Луцьк у світлі цифр і фактів” 1926 року розроблялася Болеславом Зеліньським. Долучився й голова статистичного відділу магістрату Павло Скоробогатов, який надав відповідні дані. У ній можна знайти цікаві матеріали щодо життя та історії міста, наприклад, про луцьких візників. Видання є справжньою скарбницею знань не лише про столицю Волинського воєводства. Чітко простежується прагнення Зєліньського “пов’язати Луцьк із Польщею”. 

Текст фактично починається з інформації про функціонування Речі Посполитої. На початку публікації є розділ “Державні органи Республіки Польща”, де міститься така інформація: ПІБ, дата обрання та тривалість повноважень Президента Республіки Польща (фото президента Станіслава Войцеховського передує змісту книги), склад Президії Сейму, алфавітний список депутатів із зазначенням партій, склад парламентських комітетів та Президії Сенату та алфавітний список сенаторів. Є також склад сенатських комітетів, міністерств і навіть перелік дипломатичних представництв, розташованих у Варшаві, з їхніми адресами.

У складі окремих міністерств у Луцьку діють державні установи з адресами та детальними списками працівників, розподілених за відділами та посадами. У розділі “Громадське життя в місті Луцьку” подібним чином згадуються громадські, просвітницькі та благодійні товариства, політичні спілки та партії. Також були вказані адреси редакцій періодичних видань, що виходять у Луцьку, імена головних редакторів.

У книзі кожен знайде також адреси громадських, урядових і муніципальних будівель, починаючи від Губернської канцелярії, через суди, школи, лікарні, казарми, окружні дирекції різних установ, єпископський палац, семінарію, пожежну частину, в’язницю чи лабораторію в замку Любарта. Завдяки такому детальному списку адрес і людей, можна відновити історію міста. 

Образ Луцька доповнює присвячений йому короткий історичний нарис та опис найважливіших історичних споруд, серед яких автор відрізнив відомий зі з’їзду монархів у замку Любарта, а також римо-католицькі та греко-католицькі церкви й монастирі. як православні церкви, караїмська кенеса, єврейська синагога та цвинтарі різних конфесій. Він згадує пам’ятні речі, які майже забуті; про руїни вірменської церкви, курган на Глушці, що розташовувався в саду губернського управління.

.