Четвер, 18 Серпня, 2022

Друга світова війна: як почалися бойові дії у Луцьку

Війна для лучан так й загалом волинян розпочалася 1 вересня 1939 року. Саме у цей день нацистська Німеччини напала на Другу Річ Посполиту. Вже 17 вересня пішов відлік радянської окупації західної України, пише yes-lutsk.com.ua.

Анексія Волині військами СРСР  

Історики називають період вересня 1939 року першою фазою бойових дій для краю. Німецькі війська окупували більшу частину країни, але Луцьк потрапив під контроль радянських окупаційних військ. Більшовики несподівано для польського уряду вирішили долучитися до загарбницької війни Третього Рейху та вторглися зі східного напрямку. Такі дії призвели до того, що вони зайняли значну територію.

Згодом розпочалися репресії. Більшовицькі підрозділи НКВС почали заарештовувати людей за бодай найменшу підозру у намірах повалити радянську владу.   

Наступ комуністичних військ допоміг СРСР анексувати Волинь. Це все ж відтягнуло у часі бойові дії ще на два роки. 

Наступ німецьких військ 

Навесні 1941 року серед лучан почали ширитися чутки про те, що активізуються збройні сили гітлерівської Німеччини та сталінського СРСР. Люди говорили про порушення державного кордону німецькими літаками, які нібито збилися з курсу, про можливий конфлікт із фашистами. Місцеві почали помічати, що особливо у травневі та перші червневі дні почастішали тривоги у штабах радянських частин, які розміщувалися у Луцьку.

Найчастіше командири в польовій формі одягу виїжджали, тривалий не з’являлися в місті і бійці гарнізону. За словами місцевих, за містом у високому піднебессі гули мотори винищувачів. Чутки все ж отримали згодом підтвердження. На роздуми про можливий конфлікт на західних кордонах, німці відповіли нападом.

На світанку 22 червня лучан розбудили сильні вибухи. Стривожені містяни вибігали зі своїх осель, дивуючись, що відбувається. У безхмарному небі побачили, як відчайдушно радянські літаки атакували авіасудна дивної форми із незвичайно витягнутими фюзеляжами.

До вечора на місто налетіли фашистські бомбардувальники та розпочали запекле бомбардування. Спалахували і руйнувалися житлові будинки мирного Луцька, дим і гар заполонили всі вулиці та провулки. Люди кинулися з міста до заплави річки Стир. Німецькі пілоти, підлітаючи до міста, розстрілювали натовпи, що скупчилися на широкій заплаві, з великокаліберних кулеметів, скидали уламкові бомби. Місто горіло сотнями величезних багать, на вулицях утворилися завали, затори — ні проїхати, ні пройти. Обхідними шляхами, закутками, садами та городами, люди потягнулися за межі міста, на дороги, що ведуть у Рівне, Новоград-Волинський і далі – на Київ.

Вже 23 червня будівлю військкомату було повністю зруйновано прямим влучанням авіабомби, приміщення міськкому, НКВС, міжміської телефонної станції, обласного управління зв’язку сильно постраждали від бомбардування. Місцева влада спішно евакуювала жінок, дітей, літніх людей, радянські та партійні документи, найважливіші матеріальні цінності. 

Біля західної околиці Луцька, на високому березі Стирі, діловито працювали червоноармійці: рили окопи, траншеї, ходи сполучення, встановлювали вогневі точки, артилерійські гармати та зенітки. У небі патрулювали літаки радянської окупаційної армії. Військові люди займалися своєю прямою, безпосередньою справою: готували місто до оборони. Це вселяло надію, надавало городянам бадьорості, що залишилися на місці.

Танкісти німецької армії під час запеклих боїв вступили на територію Луцька 25 червня 1941 року. У цей період часу головне міст Волині активно бомбила авіація загарбників. Внаслідок авіаударів на теперішній вулиці Лесі Українки (під час радянської окупації – Сталіна) знищили половину забудови.    

Масові вбивства радянськими військами та НКВС 

Радянські війська почали спішно залишати Волинь. Окупаційний режим намагався швидко позбутися слідів своєї присутності. Так розпочалися масові розстріли людей, яких більшовики незаконно утримували у в’язницях, що були організовані на території історичних будівель міста.     

Історики провели дослідження та з’ясували, що після опівдня начальник колонії, яка розташовувалася у колишньому монастирі бригідок, віддав наказ співробітникам НКВС розстріляли понад 2 тисяч людей. Передумовою для цього став бунт, який влаштували в’язні, коли німецька армія ще не зайняла Луцьк, але перші бомби впали на територію в’язниці.

Виконували злочинний наказ співробітники оперативної групи працівників УНКВС по Волинській області. Підрозділом керував капітан держбезпеки Розов. Відповідна директива була видана 23 червня 1941 року. У ній вказано, що людей, яких утримували у в’язницях на західній Україні, повинні розстріляти. Наказ забов’язувалися виконати за місцем їх утримання.

Свідки стверджують, що окрім в’язнів, розстріляних 23-24 червня, які були захоронені на подвір’ї в’язниці, такі ж злочини вчиняли й німецько-фашистські війська. Це відбулося напередодні відступу у січні 1944 року. Тоді були розстріляні та захоронені заарештовані німецькою владою громадяни.

Окупація 

Наприкінці червня 1941 року у місті німці почали встановлювати свої порядки. Після первинних руйнувань окупаційний режим вже діяв. Впорядкування і контроль використання над діяльністю будь-яких виробництв у місті відбувся швидко.  

Начальник Луцької окружної біржі праці Кнотг видавав відповідні акти щодо цього питання. У документах йшлося про те, що всі працездатні мешканці зобов’язані до праці. Кожен мешканець міста був забов’язаний прийти зі всіма особистими документами до уряду праці. У разі відмови карали в’язницею або каторжними роботами.

Вже влітку 1942 року ухвалена заборона щодо вільного пересування Луцьком. Відповідне розпорядження видав гебітскомісар Лінднер. Людям заборонялося навіть тримати велосипеди. 

Лінднер наказав облікувати усі велосипеда за прізвищами власників та відібрати їх на зберігання у гебітскомісарів. У виняткових випадках дозволялося мати велосипед простому міщанинові, але тільки за спеціальним дозволом із підписом та печаткою гебітскомісара.

Із 19 довоєнних шкіл працювали 6. Тривала робота й у майстерні, магазинах, цехах. Це давало змогу людям отримувати хоча б якийсь заробіток для виживання.  

Найбільше страждали євреї. За період німецької окупацію у Луцьку єврейський район зазнав значних руйнувань. Цінності у людей відбиралися, а майно конфісковували. Німецькі окупанти організували мобілізаційний пункт антикварних та дорогоцінних речей. У локацію звозили дорогоцінні речі, відібрані не тільки у євреїв, а й усього населення, а потім вивозилися. У перший період окупації фашистські війська вчиняли масові розстріли євреїв поблизу міста. Цьому є підтвердження у документах та на відповідних світлинах. 

Єврейську синагогу підірвали. Зазнали руйнувань майже усі будівлі представників єврейської національності. Стерті з поверхні землі два штетли – Жидівщина та Вулька. 

Загалом внаслідок війни понад половина мешканців втратили свої будинки. Місто у повоєнний час фактично заселялося заново. Вже не було такого розмаїття культур – вірменської, караїмської, німецької, польської, чеської, єврейської. Згодом на території Луцька з’явилися потворні радянські пам’ятники та будівлі.

.