Луцька війна – епічне протистояння, яке незаслужено стало забутим. Мало кому відомо про конфлікт, який відбувся між Великим князівством Литовським та Польським королівством у 15 столітті. Yes-lutsk розповість історію цієї визначної події, яку називають прелюдією до династичного конфлікту між двома претендентами на віленський престол.
Початок конфлікту
Після з’їзду монархів у 1429 році між Великим князівством Литовським та Польським королівством почалася ворожнеча, яку важко було приховувати. Саме у той час син великого литовського князя литовського Кейстута Вітовт мав отримати корону з рук особистого представника папи Римського, але коштовна річ зникла дорогою до Луцька. Литовський князь вбачав у цьому інтерес Ягайла, двоюрідного брата, який був польським королем.
Почали збиратися феодали, готувати запаси провізії, ремонтувати фортеці та укріплення, адже більшість розуміла, що це початок військового конфлікту.
27 жовтня 1430 року раптово помирає Вітовт, який впав з коня у Тракайському замку. Одразу ж після цього Свидригайло, ще один двоюрідний брат, почав розсилати скрізь гінців з наказом вербувати прихильників, аби захопити престол.
Фактично, боротьба за владу відбувалася не між братами, а між польською елітою та литовською верхівкою. Більшість польських магнатів та шляхтичів прагнули повного поглинання та об’єднання східних земель. На Ягайла теж тиснули з вимогами якнайшвидше та жорсткіше з’ясувати це питання. А ось на Свидригайла свої надії покладали православні литовці, які змушували його зайняти максимально жорстку позицію. Мова вже йшла не про політичну боротьбу двох кланів, а про виживання православної церкви, неосвоєні землі та можливості до геополітичної експансії.
Війна двох братів?
Вочевидь, Ягайло не був зацікавлений у масштабному конфлікті з братом, адже робив усе, щоб амбіції поляків не росли та старався не допустити громадянської війни. Проте Свидригайла такий розвиток подій не влаштовував. Згідно з умовами Городенської унії 1413 року затвердження великого князя литовського відбувалося саме польським королем. Ситуація стала складнішою коли в березні 1430 року на великих зборах шляхта пообіцяла королю обрати наступним монархом когось із його синів, якщо Ягайло приєднає Велике князівство Литовське до Польщі. Але більшою проблемою була підтримка руською та литовською шляхтою кандидатуру Свидригайла. Молодший брат запевняв, що їхній батько напередодні смерті пообіцяв престол саме йому, якщо старший колись стане королем.
Тому під тиском обставин Ягайло приймає рішення віддати трон свого батька брату. Після затвердження нового князя Литовського Свидригайло заявив про намір одружитися та створити власну династію. Аби польський король змирився з таким призначенням, князь вирішує взяти під варту Ягайла. Польські магнати дізнавшись про це захопили декілька замків, які належали Литовському князівству. Свидригайло почав вимагати у полоненого брата, аби той наказав братам Бучацьким негайно звільнити захоплені ділянки. Король погодився й відправив гінця з відповідним наказом. Проте Ягайло був хитрим, тому попросив своїх радників таємно відправити до Бучацьких ще швидше гінця з наказом стояти до кінця у захоплених фортецях. Зокрема король наказав й вести активну підготовку до війни. Тому дружина Ягайла, польська королева Софія Гольшанська, яка підтримувала зв’язок з чоловіком, наказала направити велику кількість артилерії на Поділля.
Відпустивши з полону брата та не мавши достатньої кількості людей для ведення активних бойових дій, Свидригайло вирішує розіграти дипломатичну карту: Золота орда, Тевтонський орден, священна Римська імперія та Молдовське князівство в таємному листуванні виразили згоду підтримати Литовського князя. Адже кожен з них мав старі рахунки з Польським королівством.
Хід бойових дій
Литовське та руське військо відбило деякі ключові фортеці такі, як: Олесько, Збараж та Кременець. Розпочалася диверсійна війна, в якій був розбитий один з серйозних польських загонів під Браславом.
Аби військовий конфлікт обійшовся меншими втратами, польський король запропонував Свидригайлу віддати Поділля і Волинь. Наприкінці весни 1431 року було оголошено загальний військовий збір. Поляки атакували місто Володимир, яке місцеві жителі спалили при наближенні армії та заховалися у лісах. Королівське військо розуміло, що далеко населення піти не могло, тому проводили рейди, вбиваючи, грабуючи та ґвалтуючи.
Для повернення замків під владу короля у Збаражі, Олесько та Кременці були направлені диверсійні групи. Окрім цього, основні сили мали й перерізати комунікації Великому князівству Литовському.
Вся територія сучасних Волинської та Львівської областей стала полем битви. Горіли міста й села. Постійно відбувалися невеликі зіткнення. намагаючись виграти трохи часу, литовська сторона влаштовує повстання, що змушує Ягайло йти на перемовини. Зокрема, король направляє частину війська на придушення повстання, а решту – на штурм Олесько.
30 липня до коронного війська, яке розташувалося біля села Садів (нині Луцький район, Торчинська громада), прибули посланці Свидригайла з вимогою негайно покинути його володіння, але ці перемовини не були успішними. Наступного дня поляки розбили табір у Заборолі. Після цього війська зіткнулися на березі річки Стир. До слова, існує три версії того, де саме проходило бойове зіткнення поляків та литовських загонів:
- неіснуюче на сьогодні село Кобялки;
- з боку Гнідави;
- район сучасного Ковельського мосту.
Сили були не рівні, тому війська Свидригайла розпочали відступати до Луцького замку. Біля стін фортеці армія розділилася. Близько 4 тисячі бійців, під командуванням Станка Юрші, складала гарнізон замку, а решта війська відступали сковуючи сили ворога. Значна частина польського війська, яка переслідувала литовських бійців загинула в ту ніч від зіткнення з татарами, яких Золота орда направила на допомогу Свидригайлу.
1 серпня 1431 року поляки розпочали облогу Луцького замку. За декілька днів під стінами замку з’явився Свидригайло з військом. Проте через ідеально зайняті ворогом позиції, князь не розпочав бойових дій.
13 серпня розпочався основний штурм фортеці. Потужний обстріл слабких місць (частина стін замку мала суттєві пошкодження внаслідок двотижневої облоги) дав результат і замкові мури розвалилися. Не зважаючи на кількісну перевагу, королівське військо було погано скоординоване і битва розпалася на окремі епізоди та тривала аж до вечора.
Після штурму Юрша відправив послів до Ягайла з діловою пропозицією про триденне перемир’я та поміч. Натомість воєначальник пообіцяв віддати Луцький замок без бою. Після закінчення перемир’я польські війська були впевнені у власній перемозі. Але зовсім неочікувано 17 серпня литовські оборонці штурмували табір, який розташувався під стінами замку. Доки деякі піддані польській короні влаштовували повстання, частина литовського війська здійснили рейд на Ратно та Холмщину.
В цей час, війська Ягайла не отримували провізію, масово вмирали коні, моральний дух в середині табору занепав. Король був вимушений передати командування заступнику – князю Земовиту Мазовецькому. Той наказав насипати величезний земляний вал та розташувати на ньому катапульти. Одну з них поляки використовували для атаки тілами мертвих коней.
23 серпня було підписано чергову угоду про перемир’я, а за три дні королівське військо вкотре спробувало штурмувати замок. Втрати були чималі.
Отримавши невтішні звістки від командирів інших своїх підрозділів та дружини, Ягайло зрозумів, що захоплення Луцької фортеці та самого міста було приманкою. Адже доки його основні сили були спрямовані саме на це, Свидригайло збирав союзників для атаки з трьох сторін.
Результат війни
Цей кривавий конфлікт між польським королем та великим князем Литовським став для декого братовбивчою колотнечею, а для інших – лінією між життям та смертю. Деякий час обидві сторони розпалювали ворожнечу між собою страчуючи показово бранців.
1 вересня 1431 року було підписано угоду про перемир’я на два роки, після закінчення якого польська та литовська сторони прагнули досягнути свого. Цим сепаратним договором Свидригайло створював серйозну проблему для своїх союзників, які були змушені вести бойові дії самостійно.