У 2010 році Богдан Шиба залишив посаду голови Луцька після виборів, на яких поступився Миколі Романюку. Здавалося б, це мала бути крапка в його мерській історії. Але через 10 років Шиба знову опинився серед кандидатів на посаду міського голови. Що відбувалося між цими двома виборами й чому колишній мер знову захотів очолити місто, розберемо в цій статті на yes-lutsk.com.ua.
Шлях Богдана Шиби до мерії Луцька
Богдан Павлович Шиба народився 8 січня 1962 року на Львівщині, у селі Яструбичі Радехівського району. Фах він здобув у Львівському сільськогосподарському інституті, де закінчив архітектурний факультет. У політику й державне управління на Волині Богдан Шиба прийшов через обласну адміністрацію. З лютого 2005-го до квітня 2006 року він обіймав посаду першого заступника голови Волинської облдержадміністрації.
Навесні 2006-го Шиба вирішив поборотися за крісло очільника Луцька. Він виграв вибори з мізерним відривом від чинного на той момент мера Антона Кривицького, якого містяни не надто підтримували. Доля посади вирішилася перевагою в близько 750 голосів — 28,5% проти 27,8%.
Невиконані обіцянки мера Шиби
Каденція Богдана Шиби 2006–2010 років запам’яталася лучанам радше нереалізованими планами, ніж конкретними здобутками. Серед гучних обіцянок, які так і залишилися на папері:
- приведення до ладу всіх ліфтів у місті;
- об’єднання відеокамер спостереження в єдину систему.
Нездійсненим залишилось і зобов’язання реконструювати фонтан на Театральному майдані. Оскільки грошей на його відновлення так і не знайшли, влада розв’язала проблему радикально. Чашу залили бетоном, облаштувавши зверху дитячий майданчик.
Наприкінці каденції популярність Богдана Шиби впала настільки, що на виборах 2010 року за нього проголосувала лише невелика частина тих виборців, які підтримали політика чотирма роками раніше. Відлуння зіпсованої репутації наздогнало Шибу під час Революції Гідності. Колишнього мера тоді прогнали зі сцени луцького Євромайдану під крики «Ганьба!». Неприємний епізод надовго закріпився за публічним образом політика.
Аналізуючи каденцію мера Шиби, місцеві журналісти відзначали прірву між його риторикою та діями. Богдан Павлович охоче приміряв на себе образ досвідченого господарника, проте дедлайни щодо впорядкування ринків і транспорту хронічно зривалися. Втілювати його нереалізовані проєкти довелося наступникам. Зрештою, за першим мерством Шиби міцно закріпилася репутація епохи, коли красиві слова не мали нічого спільного з реальними справами.
10 років паузи та спроба реваншу
Програвши вибори у 2010 році, Богдан Шиба зосередився на менш публічній діяльності. Упродовж наступних 5 років він залишався депутатом міської ради у складі різних політичних сил:
- «За Україну!»;
- «Фронт змін»;
- ВО «Батьківщина».
З 2017 року Богдан Павлович очолював ДП «Волиньстандартметрологія».
Восени 2020 року Шиба вирішив змінити крісло керівника держпідприємства на мерське. Він знову пішов на вибори голови Луцька як самовисуванець. Кампанія політика стала скандальною. Соратники з «Батьківщини» публічно таврували його як зрадника, а виборчком навіть намагався скасувати його реєстрацію через порушення, зокрема через розсилку агітації мертвим душам.
Попри всі скандали, Шибі вдалося наблизитися до омріяної посади. Серед 14 кандидатів він з результатом 13,14% пробився до другого туру, де конкурував за мерське крісло з радником міського голови Ігорем Поліщуком з партії «За майбутнє».
У фінальній сутичці Шиба зробив ставку на гостру для міста тему розгону Центрального ринку. Він позиціював себе єдиним захисником дрібних підприємців, а конкурента називав проксі-кандидатом впливового бізнесмена Ігоря Палиці. Проте цей маневр його не врятував. У другому турі 15 листопада 2020 року переміг Ігор Поліщук (54,6% проти 45,4%). Шлейф невиконаних обіцянок 2006–2010 років виявився сильнішим за нові гасла й позбавив Шибу шансу на політичний реванш.
Життя після другої поразки
Програвши вибори, Богдан Шиба повернувся до керівництва «Волиньстандартметрологією», де пропрацював ще кілька років. Утім, навіть після звільнення з підприємства він не зник з публічного простору. У 2024 році стало відомо, що ексдиректор судиться з реорганізованою структурою, намагаючись стягнути понад 800 тисяч гривень. За його словами, це — невиплачена за 2 роки премія, гарантована умовами контракту.
Восени 2025-го, на тлі чуток про ймовірні кадрові перестановки в керівництві Луцька, ім’я Богдана Шиби знову опинилось у фокусі місцевих медіа. Це сталося через припущення, що його політичну активність нібито фінансує впливовий волинський бізнесмен Ігор Палиця. Богдан Шиба публічно та різко спростував ці закиди, назвавши такий сценарій неможливим.
Тим часом політична ситуація в місті продовжувала загострюватися. Наприкінці 2025 — на початку 2026 року НАБУ провело обшуки в мера Ігоря Поліщука в межах справи про можливі зловживання під час виділення землі під забудову. У березні 2026-го Поліщук достроково склав повноваження. Оскільки проведення виборів під час воєнного стану законодавчо заборонене, обов’язки очільника Луцька тимчасово перебрала на себе секретарка міськради Катерина Шкльода, а з липня 2026-го — Андрій Разумовський.
Деталі, які не зазначають у передвиборчих буклетах
Поза офіційною біографією Богдана Шиби залишається кілька показових епізодів із його першої каденції. Вони дають змогу зрозуміти, як насправді працювала команда колишнього мера.
Одна з наймасштабніших міських ініціатив тих років — програма «Дахи», ухвалена міськрадою у 2007-му. На встановлення характерних червоних шатрових покрівель, зокрема в Привокзальному мікрорайоні, виділили колосальну на той час суму — понад 30 мільйонів гривень. Одним із підрядників стало приватне підприємство, яким керував знайомий тодішнього заступника міського голови й директора департаменту ЖКГ. Згодом та ж фірма фігурувала в низці справ щодо завищення вартості ремонтів на комунальних об’єктах області — від геріатричного пансіонату до спеціальних інтернатів. Контрольні органи через суд змушували компанію повертати кошти, а остаточно її ліквідували лише у 2016 році.
Ще один красномовний епізод — купівля мером квартири в Луцьку. У 2008 році колишні однопартійці публічно звинуватили Богдана Шибу в тому, що житло йому фактично видав виконком. Він це заперечив, пояснивши на пресконференції, що придбав житло в кредит і 2 роки виплачував внески. Проте озвучені ним цифри погано узгоджувалися з його ж офіційною зарплатою мера, про яку Шиба розповідав в ефірі волинського телебачення. У 2019 році політик продав скандальну нерухомість майже за 1,84 мільйона гривень.
Показовим став і підхід очільника міста до трудових прав. Улітку 2008-го, коли обласна адміністрація фіксувала борги із зарплати на комунальних підприємствах Луцька, Шиба публічно закликав приватних роботодавців платити працівникам більше. Водночас міські структури, які перебували в його підпорядкуванні, продовжували затримувати виплати власному персоналу.
Чи спробує Шиба ще раз поборотися за мерське крісло, — питання, відповідь на яке дасть лише час. Цікаво, що впродовж років у політиці Богдан Павлович публічно не визнавав власних прорахунків на посаді керівника міста. Щоразу він пояснював свої невдачі зовнішніми обставинами — конкуренцією фінансово потужніших опонентів, адмінресурсом, який нібито працював проти нього, інформаційними кампаніями недоброзичливців. Риторика, знайома лучанам ще з 2010 року, звучала майже без змін і під час кампанії 2020-го, що зайвий раз підкреслює, що для частини місцевих політиків публічний образ виявляється важливішим за реальні результати роботи на посаді.