Українська повстанська армія зуміла дати гідну відсіч радянській окупаційній армії завдяки високому рівні організації розвідки. На службі було чимало жінок, які запам’яталися героїчними вчинками у складі ОУН — УПА, що діяли й на Волині. Стефанія Василівна Процак-Костюк – одна з таких українок, пише yes-lutsk.com.ua.
Біографія
Народилася майбутня розвідниця у містечку Надвірна 9 серпня 1925 року. Євдокія Данишенко, її мама, родом із села Любківці Снятинського району. Вона походить з козацького роду. Батько Стефанії Василь Процак служив в армії австрійської імперії. Підрозділ розташовувався у Відні. Пізніше йому довелося працювати на нафтових промислах, які розвивалися у селі Битькові.
Навчалася Стефанія у Станіславі у державній жіночій польській школі імені королеви Ядвіги. З 1938 року отримала знання у привітній українській купецькій гімназії «Рідна школа». Згодом більшовики окупували Прикарпаття та ліквідували навчальний заклад. З 1939 року їй довелося навчатися у радянській школі.
У 1941 році у краї встановився німецький окупаційний режим. Дівчина почала навчатися у торговельній школі. Стефанію згодом направили до Львова на навчання в експортерку. Загроза потрапити під арешт та затримання представниками німецької окупаційної адміністрації була високою. Згодом вона змушена відмовитися від навчання і перейти на нелегальне становище у 1942 році.
У роки Другої світової
Під час німецької окупації Стефанія вступає до лав ОУН. Це відбулося у 1941 році. Вона отримала завдання від провідника Осипа Білобрама. Їй вдалося успішно організувати Юнацьку сітку в торговельній школі.
Квартира українка стала місцем конспіративної роботи ОУН. Саме тут проводили зустрічі українські повстанці. Наявність приміщення дозволяло організувати відповідний зв’язок підрозділами ОУН, які працювала у Станіславі зі Львовом.
Стефанія до липня 1942 року виконувала різні завдання щодо зв’язку зі Львовом, допомагала учасниками УПА боротися з фашистськими загарбниками. Їй вдалося налагодити подальший зв’язок в різних районах Галичини. Вона була учасницею вишкільного юнацького табору праці в селі Ямниця. Жінка отримала інформацію щодо ймовірного арешту працівників референтури ОУН німцями членів обласного Проводу ОУН та працівників пропаганди в Станіславові. У вересні 1941 року її самій вдалося уникнути затримання представниками німецької окупаційної адміністрації.
За завданням «Всеволода» супроводжувала другого заступника провідника ОУН Степана Бандери Миколи Лебедя. Повстанця на той час розшукували німці. Аби уникнути арешту їм довелося навіть стрибати з потяга. В сітку ОУН Стефанію перевали у 1942 році саме після виконання цього завдання.
Прізвище Стефи Процак, як активної учасниці ОУН, згодом опинилося у документах гестапо. Загроза арешту виявилася реальною. Тоді вона вирішила перейти на нелегальне становище, обравши псевдо «Марта».
З серпня 1942 року Стефа є активно учасницею Повітового Юнацтва Тлумацького повіту. Вона виконувала цілий спектр завдань. Зокрема їй вдалося розбудовувати жіночу мережу ОУН. Зокрема, яка була пов’язана зі структурами підпілля на Волині.
Значення для Волині
Серед завдань – підготовка та організація ідеологічних вишколів. Частина з підготовлених повстанців відправлялася на Волинь. Саме у нашому краї бійці УПА вели найбільше боїв з радянськими загарбниками.
Завдяки цій підготовці волинські підрозділи отримали можливість поповнювати свої лави. Вишколи під керівництвом Костюк збільшили кількість якісних бійців.
У Тлумачі вона працювала інспектором дитячих садочків, що дозволяло їй отримати ефективне прикриття. Згодом вона отримала наказ впорядкувати місцевий архів ОУН. Відповідна документація розташовувалася у монастирі у селі Крилосі. після вишколу розвідників у Старому Угринові успішно організовувала розвідувальну сітку Станіславської Округи.
Боротьба з комуністами
Наприкінці 1943 року Стефанія направлена у підпорядкування Ярослава Мельника «Роберта», крайового провідника ОУН. У її обов’язки входило виконувати завдання спецкур’єра між провідником «Робертом», а також крайовим провідником СБ Володимиром Лівим «Митарем». Вже тоді вона проявила себе як професійна розвідниця.
Для підтримки зв’язку між штабом УПА Карпатського краю переходила лінію фронту та Крайовим Проводу ОУН переходила лінію фронту у 1944 році. Діяла під командуванням Миколи Твердохліба «Грома» з відділами УПА за лінією фронту. Другий перехід виявився невдалим, адже розвідницю арештували представники мадярської жандармерії. Угорщина на той час була союзницею гітлерівської Німеччини.
Жінку окупанти планували страти, але під час транспортування Стефанія вдалося втекти. Їй допоїла сотня УПА. Юрія Долішняка «Білого». Взимку 1945 року, майже рік, Костюк хворіє тифом. Хвороба дала ускладнення на ноги. Це завадило їй здійснити тривалі переходи як кур’єрці. Вона починає займатися вишколом у сотнях.
Дії провокатора “Кірова” майже не привели до її затримання співробітниками НКВС.
Ув’язнення
У грудня 1946 року Стефанія отримала поранення. Їй не вдалося втекти, співробітники НКВС арештували її та доправили до Станіславської в’язниці, де з нею проводили допити.
Наступного року комуністи оголосили вирок – 20 років каторжних робіт. За виступ під час так званого судового процесу їй призначили 10 діб карцера. Пізніше 20 років каторжні роботи замінили на 10 років таборів ГУЛАГу.
Її відправили у Кемеровську область в Абагур. До наступного табору довелося йти 300 кілометрів пішки. У таборі вона познайомилася з Ярославою Скаб (лицарка Бронзового та Срібного хрестів заслуги УПА).
Їх пов’язувало спільне минуле. Разом у таборах українки провели сім років. За цей час її направляли до різних таборів у Мордовії
Збереження пам’яті
У 1991 році її реабілітували. З 1993 року Стефанію прийняли до Конгресу Українських Націоналістів.
Поступово славетна розвідниця отримую визнання та посади, які дозволяють їй працювати задля розвитку українського суспільства. Очолила на Прикарпатті всеукраїнську Лігу Українських Жінок. Структура створена за ініціативи Слави Стецько.
Поступово Стефанія Василівна присвячує себе суспільній роботі. Вона бере участь у пошуку та виявленню жертв комуністичного терору та організації увіковічення їхньої пам’яті. Допомагає також просвітницькому товариству «Меморіал». Спільна робота дозволила зберегти історію боротьби майора Костянтина Петера «Сокола». На його честь створено яблуневий сад. Дерева висадили в селі Грабовець, де розташовувалася оселя славного командира розвідки УПА. Встановлено також й каплиці та пам’ятний знак.
Співпраця з різними громадськими структурами також дала свої результати. Центр патріотичного виховання імені Степана Бандери отримав допомогу від героїчної розвідниці у сприянні виховання майбутніх поколінь.
Стефанія Василівна часто виступала перед молоддю як учасник бойових дій ОУН — УПА. Це дозволяло зберегти пам’ять про героїчний дух та боротьбу українських героїв УПА. Стефанія вважала, що це її обов’язок, адже саме виховання у патріотичному дусі дозволяє зберегти історію народу. Українська держава, за яку поклали голови мільйони патріотів, повинна функціонувати та розвиватися. Саме завдяки збереженню історичних подвигів український дух віки залишається незламним та сильним.
Померла Стефанія Костюк у січні 2019 року. Міський голова Івано-Франківська Руслан Марцінків відзначив її діяльність та значення у боротьбі за українську державність та збереженні пам’яті подвигів українських героїв.