Луцьк – одне з найдавніших міст України, яке споконвіків славиться своєю історією та видатними особистостями, які мали вагомий вплив на розвиток міста і його майбутнє. Сучасникам складно уявити життя Луцька без його очільника, який би відповідав за всі найважливіші процеси. Проте довгий час місто існувало без мера і лише на початку двадцятого століття у Луцьку з’явилися його перші очільники, пише yes-lutsk.com.ua.
Посилаючись на дослідження Тетяни Яцечко-Блаженко – журналістки, історикині та геологині з Луцька, ми розповімо про перших післявоєнних очільників Луцька та цікаві історичні факти, які ви, мабуть, не знали раніше.
Перший післявоєнний очільник Луцька
Після Першої світової війни на Волині влада розпочала активно відновлювати та розвивати всі управлінські структури. Саме у той час у Луцьку вибрали першого післявоєнного очільника міста – Едмунда Мартиновича.
У той час посада мера мала іншу назву – бурмістр, бурмистр або бурмістер. По суті, бурмістр – це вищий керівник міста, який відповідає адміністративній та судовій владі на територіях з Магдебурзьким правом. Якщо коротко, то бурмістр – це сучасний мер міста.
Едмунд Мартинович був обраний на посаду 2 червня 1919 року та виконував свої обов’язки до червня 1920 року.
Едмунд Мартинович довгий час був гласним міської Думи та входив до її складу. У 1913 році він отримав чин титулярного радника за свої успіхи у службовій діяльності.
У Луцьку Едмунд Мартинович був шанованою та відомою особистістю, тому на першому засіданні польського магістрату його без сумнівів обрали бурмістром. Уже у 1921 році Едмунд Мартинович відповідав за засідання громадського комітету в Луцьку. На засіданні першочергово розглядалися питання щодо розширення міста та визначення нових кордонів Луцька. Зокрема останньою громадською справою Мартиновича було засідання щодо нових границь Луцька, відповідно до проєкту землеміра Леопольда Пашковського.
У середині 1920 року Мартинович відмовився від громадської діяльності. Через декілька років він помер. Його вклад у розвиток Луцька – безцінний.
На той час у Луцьку не було єдиного приміщення для магістрату, він декілька разів змінював своє місце розташування. Спочатку магістрат знаходився на Домініканській, згодом на Ягеллонській (сучасна Лесі Українки).
Ян Сушинський – наступний бурмістр Луцька
У червні 1920 року посаду луцького бурмістра обійняв Ян Сушинський, який був очільником міста до зими 1923 року. Ян Сушинський більш відомий сучасникам, адже він активно досліджував давню історію міста та його пам’ятки. Власне за правління Сушинського мірничий Леопольд Пашковський розробив оновлений опис кордонів Луцька.
Коли містом керував Сушинський, Луцьк відвідав перший маршал Польщі Юзеф Підлуський. Ця подія свого часу мала шалений ажіотаж, сам Ян Сушинський детально описав її у своїх спогадах.
Із біографічних даних про Сушинського відомо небагато. Він народився у 1880 році на Хмельниччині у Славуті в сімі Стефана Сушинського – багаторічного управителя маєтків князя Романа Сангушка. Освіту Сушинський здобував у Київській політехніці. Його спеціальність була пов’язана з залізничною галуззю. Через це він був відправлений до Харкова, де проживав до початку Першої світової війни.
Після революції Сушинський переїхав у Луцьк. Із містом він тісно пов’язав аж двадцять років свого життя. Місцеві жителі мали можливість бачити садибу Сушинського, яка збереглась до сучасності.
Після того, як Ян Сушинський склав повноваження бурмістра Луцька, він брав активну участь у житті Луцька. Зокрема він працював у Волинському товаристві краєзнавства та опіки над пам’ятками минулого, входив до складу його правління, ща ініціативою якого було створено Волинський музей у 1929 році. Волинський музей зберігся і дотепер, але сучасникам він відомий як Волинський краєзнавчий музей – один із найвидатніших у регіоні. Ян Сушинський також виконував обов’язки президента Асоціації міст Волині.
Кароль Валігурський
Наступним очільником Луцька 25 лютого 1923 року став Кароль Валігурський – відомий журналіст, публіцист та редактор популярної тогочасної газети «Газети Народової». Перед тим, як стати бурмістром Луцька, Кароль Валігурський обіймав керівну посаду у Ковелі – був президентом міста.
Окрім політичної кар’єри, Кароль Валігурський будував успішний бізнес: він був власником складу металевих виборів. За великі заслуги та вклад у розвиток міста, Кароль Валігурський отримав почесну відзнаку від польського уряду у 1927 році. Відзнака «Кавалерський Хресто Ордену Відродження Польщі» вважалась однією з найпрестижніших на той час. Проте Кароль Валігурський не довго обіймав посаду бурмістра Луцька, лише декілька місяців – до 26 червня 1923 року.
Перший президент Луцька
Чи знали ви, що в Луцьку був президент? Так от, офіційно першим президентом міста був Болеслав Зелінський, який обійняв посаду 4 грудня 1923 року.
Болеслав Зелінський – відомий тогочасний юрист, публіцист та політик. Відомо, що він народився у 1877 році, точної дати смерті та завершення кар’єри немає. За освітою Зелінський був юристом: він володів науковим ступенем доктора юридичних наук. Міжнародної слави Болеслав Зелінський здобув завдяки своїм творчим та журналістським працям, він також був талановитим публіцистом.
Болеслав Зелінський розпочав свою кар’єру за кордоном. Довгий час він проживав та працював у Сполучених Штатах Америки. Там він обіймав посаду редактора однієї з найдавніших польськомовних щоденних газет.
Як перший президент Луцька, Болеслав Зелінський доклав усі зусилля та можливості для розвитку міста. Він був ініціатором створення театру в Луцьку та фінансував безліч інших проєктів, спрямованих на розбудову міста.
Зокрема Луцький міський театр імені Юліуша Словацького міська рада витрачала шістдесят тисяч злотих. Також Зелінський спрямовував кошти на освітлення вулиць Луцька та ремонт вежі замку Любарта. Міська рада також виділяла гроші на підтримку місцевої міліції та пожежників.
Будучи президентом Луцька, Болеслав Зелінський очолював місцевий театр. Практично завдяки Зелінському сучасникам відомі орієнтовні розцінки послуг у Луцьку на той час. Болеслав Зелінський та Павло Скоробогатов – очільник статистичного відділу магістрату, видали книгу «Луцьк у світлі цифр і фактів на 1926 рік».
Волинський воєвода Генрик Юзевський
1 липня 1924 року воєвода став контролюючою інстанцією міської влади. Такі зміни обумовило виведення міста з повітового підпорядкування. Тому з 1928 по 1938 роки Волинським воєводою був Генрик Юзевський – видатний державний діяв Польщі та бувший віце-прем’єр внутрішніх справ в уряді Української Народної Республіки. Діяльність Юзевського мала величезний вклад в економічний розвиток регіону. Він сприяв розвитку добросусідства та взаєморозуміння між українцями та поляками.
Вже весною 1939 року Луцьк опинився у складі СРСР. Місто стало центром Волинської області. Із цього часу змінився Луцьк, як і його очільники. З початку двадцятого століття місто зазнало безліч змін, на них впливали рішення та дії всіх очільників. Завдяки їм сучасний Луцьк пишається своєю історією та продовжує розвиватися.
Фото – “Хроніки Любарта”, Електронний архів Михайла Грушевського, “Український тиждень”